Наша сеть партнеров Banwar
Нещодавно міністр навколишнього середовища Великобританії заявив про намір влади ввести заборону на продаж автомобілів з бензиновими і дизельними двигунами з 2040 року. Раніше схожі заяви прозвучали зі столиці Франції. Зараз в США і деяких країнах ЄС введені колосальні пільги для власників електромобілів. Але чи зможуть ці машини через двадцять років стати єдиними представниками автопарку? Відповідь на це питання виглядає не так уже й однозначно. 
Подібні заяви нагадують хрестоматійну історію з Ходжа Насреддин, який пообіцяв падишаха навчити за 20 років говорити його віслюка. Але потім він пояснив своїм друзям, що "за 20 років хтось помре: або я, або віслюк, або падишах": середньовічному дотепникові в будь-якому випадку боятися було нічого.
Дійсно, за два з лишком десятиліття може статися все, що завгодно: починаючи зі зміни складів урядів і проведеної ними політики і закінчуючи енергетичними і екологічними стратегіями держав. Скажімо, зараз електромобілі позиціонуються як еталон екології. Але ж в природі електрику в таких величезних кількостях просто не зустрічається! До того ж, ще в минулому столітті стали говорити про те, що електромагнітне випромінювання шкідливо.
Втім, обмежимося поки більш актуальними на сьогоднішній день фактами, які свідчать про широку підтримку західними урядами програми переходу громадян на електромобілі замість машин з традиційними двигунами. У лідерах тут, безсумнівно, знаходиться Норвегія, де частка електрокарів вже досягла третини від загальної кількості автомобілів. Помітні успіхи в цій галузі також досягнуті в Нідерландах і окремих штатах США.
Основною причиною електроманіі часто є не тільки "зелені" переконання покупців, але і формальна дешевизна вартості пробігу, яка може бути в 10 разів нижче, ніж у бензинових машин. Найбільше нових власників привертають колосальні пільги при покупці, які обчислюються тисячами доларів або євро.
Наприклад, в тій же Норвегії електромобілі звільнені від податку на реєстрацію, який у цій країні становить близько половини підсумкової вартості автомашин.
Проте навіть в цій північній країні на електромобілі пересіла всього трохи більше 1% населення. В середньому ж по ЄС цей показник ще нижчий - близько 0,2%. Так, багато автомобільних компаній вкладають все більші суми в розробку електричних моделей. Але прогнози про масову електрифікації автотранспорту все одно поки не збуваються - зокрема, очікування експертів німецького держбанку від 2009 року, які напророкували до 2015 року заміну 10% автомобільного парку на електричну тягу. Не виключено, що щось подібне чекає і оптимістичні заяви про відмову від двигунів внутрішнього згоряння до 2040 року.
Звичайно, виною цьому аж ніяк не підступні підступи світового нафтового лобі. Навіть зараз на автомобільне паливо йде всього близько 43% нафти. Але якщо транспорт відмовиться від бензину, то йому автоматично буде потрібно відповідну кількість електроенергії. Безсумнівно, екологічні оптимісти будуть сподіватися отримати бракуючі потужності завдяки джерелам відновлюваної енергії - вітру та сонця.
Але поки що геополітична напруженість в регіонах енергетичних комор доводить, що економіці без традиційних енергоносіїв обійтися вкрай складно. Стало бути, в самому гіршому випадку нафту замість перегонки в бензин будуть спалювати в топках електростанцій. Що, звичайно, більш екологічно безпечно, ніж використання для цього куди більше забруднює атмосферу вугілля.
Швидше за все перехід на електромобілі затримується через зовсім інших факторів: високої ціни, невеликої дальності автономного ходу від однієї зарядки акумулятора і тривалого часу зарядки останнього (до декількох годин - замість пари хвилин на бензозаправці).
До речі, ці акумулятори, на відміну від практично вічних бензобаків, мають обмежений термін служби, вимірюваний всього лише кількома сотнями циклів заряду-розряду. При цьому їх вартість досить висока (від 5 до 20 тисяч доларів) і поки не має перспективи до зниження, оскільки до складу цих пристроїв входить досить недешевий літій, ціна на який з початком електромобільного буму і так за 10 років зросла майже втричі. До того ж літієві родовища не бездонні; тому цілком можлива ситуація, що в один прекрасний день батареї електрокарів стануть мало не золотими - нехай навіть і за копійчаної вартості електроенергії.
Вчені регулярно обіцяють розробити принципово нові технології акумулювання електрики, хоча реальних проривів на цьому фронті помічено поки не було. При цьому регулярно удосконалюються технології паливних елементів - пристроїв, які в результаті високоефективного «холодного» горіння палива виробляють електроенергію.
Але чи зможуть ці машини через двадцять років стати єдиними представниками автопарку?