Наша сеть партнеров Banwar
Колись спокійні німецькі провінції захлинаються від біженців
Згідно з офіційними даними, в 2015 році в Німеччині зареєстровано близько 1,1 млн біженців. І це далеко не остаточні цифри.
- Я зі своєю сім'єю живу в передмісті Гамбурга, в маленькому тихому селищі, - розповідає 45-річний Сергій. - У нашому районі приблизно 9500 осіб, і тут розмістили вже 4 табори на 1100 біженців. Ще один (на 4000 чоловік) буде побудований в 2016-м. Разом виходить на 9500 жителів більше 5000 біженців. Але і це далеко не все. В радіусі 10 кілометрів від мого будинку розташовані ще 13 таборів на 4200 осіб. І влада заявляє, що буде побудовано ще як мінімум 3. Нам всім страшно!
Сергій розповідає, що життя простих німців з приходом біженців дуже сильно змінилася.
- У нас в містечку завжди проходили різні традиційні свята. Історія деяких обчислюється століттями. Тепер цих свят просто немає! На тому місці, де проходили заходи, варто тепер табір! Але свята - це ще, як то кажуть, півбіди. Близько цього самого табору знаходиться футбольне поле, на якому раніше наші діти цілий день могли грати без нагляду дорослих. Тепер це просто неможливо. Ми боїмося за своїх дітей. Я не знаю жодної людини, яка радіє, що всі ці люди з'явилися в Німеччині . Багато встановлюють сигналізацію в будинках. Мій батько поставив 2 камери спостереження (ціна більше € 1000). Велика частина моїх друзів купили газові балончики або газові пістолети. Будь-які розмови закінчуються в кінці кінців темою біженців. Страх людей зростає.
Схожа ситуація зараз у багатьох невеликих і колись спокійних містечках.
- Ми живемо в 40 км від Карлсруе в невеликому селі на 3000 чоловік. Мій чоловік німець, і ми одружені вже 20 років. Є 16-річна дочка, - розповіла Ельвіра Голікова, колись мешканка Омська. - Як і у всій Німеччині, у нас восени відбулося міське збори. Обговорювалося питання, як ми будемо селити біженців і як допомагати їм. І скільки взагалі ми можемо їх прийняти. Питання про те, чи приймати їх чи не приймати, взагалі не стояло. У Німеччині дуже жорсткі закони щодо нетолерантності до осіб інших національностей. Так ось, на цих зборах одиниці - в основному колишні радянські - посміли дуже акуратно висловитися проти. Мовляв, чи не жирно чи цим біженцям по 40 євро в день (стільки їм платять в нашому окрузі), ми самі стільки не заробляємо, а якщо і заробляємо, то віддаємо з цих грошей немаленькі податки. Але такі висловлювання були підняті на сміх. Всі німці говорили про те, що біженцям з Сирії треба допомагати, що у них на батьківщині війна і вони нещасні і знедолені.
фото: ru.wikipedia.org
Мер Кельна Генрієтта Рекер порекомендувала не гуляє в поодинці і триматися від незнайомців «на відстані витягнутої руки», як це прийнято в східних країнах. Після таких заяв фрау Рекер піддалася жорсткій критиці.
Порадившись, люди вирішили, що можуть прийняти в своєму містечку 500 осіб. Під тимчасовий табір віддали величезний супермаркет будівельних матеріалів. У величезному ангарі і обладнали їм цілком комфортне житло - окремі кімнати.
Ельвіра розповідає, що люди стали помічати, що багато товарів в магазині зіпсовані - пачки печива відкриті, фрукти надкушений, пляшки отпіти і т.д.
- Це дуже обурює всіх. Адже біженцям держава виплачує непогані гроші - близько 1200 євро на місяць. Цього більш ніж достатньо на їжу. Навіщо ж псувати товари? Звичайно, багато хто перестав приїжджати в цей супермаркет. Ми з чоловіком тепер їздимо в магазин за 70 кілометрів від дому. Там немає приїжджих і все спокійно. У нашому ж місті по вулицях тепер тиняються натовпу чоловіків-біженців. Видно, що їм абсолютно нічим зайнятися. Ми ж, місцеві жителі, тепер все більше сидимо по домівках і пересуваємося перебіжками.
■ ■ ■
Судячи з того, що сталося в новорічну ніч в Кельні, не дарма німців налякав той факт, що більшість біженців - молоді чоловіки.
- У мене особисто питання один хвилює: як вони могли кинути дітей, жінок, людей похилого віку там, де війна? - обурюється 50-річна Емма, етнічна німкеня, яка переїхала до Німеччини з Поволжя. - Я живу в колись благополучному Баден-Вюртемберзі. Дочка знайомих моєї кузини була жорстоко зґвалтована серед білого дня, лікарям, щоб врятувати їй життя, довелося видалити всі жіночі внутрішні органи, в поліції сказали батькам: розголосу не зраджувати, спустити все на гальмах, бо все одно зробити вони нічого не можуть, а хвилю серед народу піднімати не треба! Інший випадок: у племінниці в школі, в 3-му класі, одна з учениць заявила, що святі воїни тут і їх прибуде ще більше, а ви всі помрете, бо не моліться Аллаху.
Мені самій вже страшно днем по вулиці пройти, тому що біженці ходять юрбами, чіпляються за руки, сновигають по магазинах - багато хто бере що хочуть і не платять, заявляючи на касі: «Меркель заплатить». А поліція абсолютно не діє. Скільки у нас в місті біженців, я не знаю. Вони все прибувають і прибувають. Спочатку під їх табір віддали шкільний спортзал, але тепер він переповнений, і їх розселяють по будинках і квартирах, перебудовують багато будинків під гуртожитки.
- Я живу в Кельні, і те, що відбулося в Новий рік, обурило, без перебільшення, все місто, - каже 25-річна Анжела Герхер. - А газети і ТБ нічого не розповідають про це, як ніби нічого не було. Але правда виплила назовні. Виявляється, багатьох жінок оточували (біженці завжди тримаються натовпом) і лапа, плюс обкрадали. Страшно уявити, що буде на карнавалі, який традиційно триває більше тижня (один з найвідоміших і популярних в Європі, та й в усьому світі свят. - «МК»). Знаю, що влада не має наміру його скасовувати. Нещодавно я їхала в метро, і в наш вагон зайшла натовп мігрантів. Вони дуже голосно своєю мовою говорили і стрибали з місця на місце, ходили прямо по сидіннях ногами. Хлопець, що сидів поруч, нахабно почав знімати мене на мобільник. Незважаючи на те що вони моторошно шуміли і вели себе непристойно, водій поїзда навіть не викликав поліцію.
Жінки Німеччині стали одягатися більш стримано. Тепер не побачиш нікого в коротких спідницях і декольте. Мало того, негласне розпорядження про дрес-коді з'явилося у багатьох освітніх установах, де разом з німецькими дітьми тепер вчаться і діти біженців.
- Я працюю в дитячому садку, - розповідає 35-річна Олександра Блоссом. - Нас зібрала директор і сказала, що тепер треба одягатися в глуху одяг, а шию закривати хусткою. І це правильно, я вважаю, так як діти біженців - їх у нас в закладі вже зараз близько 10 осіб - стають агресивними, побачивши голих рук і декольте. За моїми спостереженнями, молоді туркені - а їх багато живе в нашому містечку - з появою біженців стали одягатися більш закрита і навіть носити хустки на голові. А раніше вони хизувалися в міні. Я, як і багато, ніколи не була проти біженців. Але те, як вони себе ведуть, - це жах. Ніби й не вони до нас в гості приїхали, а ми до них.
Навіщо ж псувати товари?У мене особисто питання один хвилює: як вони могли кинути дітей, жінок, людей похилого віку там, де війна?