Наша сеть партнеров Banwar
Всі, хто зі мною знайомий, знають, що опинитися в сусідньому Мордор (вибачте мене, всі нормальні люди, які проживають на цій території) я могла тільки по дуже вагомих причин і без всякого на те свого бажання. Так ось, через кордон пропускали, ретельно і багаторазово перевіряючи документи, обнюхуючи собаками і переглядаючи багаж. Причому, собака була з нашого боку.
Стояли ми недовго, але достатньо для того, щоб мати дуже сильне бажання відвідати туалет. На українській стороні я тільки змогла дійти до красивого туалету, як водій покликав всіх в салон. Я, як завжди, послухалася старших і з переповненим сечовим міхуром сиділа і чекала, поки мої попутники затарились дешевої горілкою в нашому дьютіфрі. Якщо чесно, для мене все це виглядало трохи дивно. Потім - заповнення міграційної карти і докладне інтерв'ю на російському кордоні і довгоочікуваний туалет, який був ну дуже брудний і дуже смердючий. Складалося враження, що його тримають в такому стані саме для українських громадян.
Читайте також: Як виглядали алкоголіки в СРСР. ФОТО
На мій подив, в Білгороді нас не зустріли натовпи орків і вовкулаків, але ми побачили звичайних людей (може, звичайно, це личина) і таке інше звичайне і провінційне. Кругом ходять випускниці в гольфики, бантах і в радянській шкільній формі, молоді люди, як всюди, намагаються бути модними і, як всюди в провінції, ходять в усьому палену. Найголовніша відмінність від України - це велика кількість радянської естетики, назв, якихось барельєфів про партію і купа символіки до Дня Перемоги.
А ще, відсутність фастфудів. Я зрозуміла, що ми тут в Україні зажрались зі своїми фрешлайнамі, буфетами, піцеріями і хинкальную. Про Макдак я взагалі мовчу - здається, він тут один. І так, мова, російська мова, "рідна мова", то, що вже коробить, коли ти бачиш його на вивісках, в рекламі, чуєш з матюкальники - це все дуже незвично навіть для харків'янина.
Всі, хто зі мною знайомий, знають, що я як-би не пью пиво, хоча у мене бувають стійкі виключення, коли я потрапляю до Львова, Праги, Мюнхена, Берліна, Копенгагена ...
Але, то-ли я перенервувала через необхідність їхати до берізки, то-ли межа мене напружила, вирішила я все-таки купити який-небудь Leff і тихо зі своїм підлітком випити його в парку. Але, панове, не тут-то було. У супермаркеті все полки з алкоголем були обмотані якийсь хренью так, щоб нічого не можна було взяти. Ну, що я могла подумати, переоблік? Більше варіантів не було. І тут ми бачимо ось цю красу.
Читайте також: "Нам все пох. П'ємо і все". Як живуть росіяни на Уралі
Виявляється, в цей день на території Білгородської області заборонено роздрібну торгівлю алкоголем. У мене знову майнула думка: "День здоров'я? День боротьби з алкоголізмом?".
Ні, дорогі мої, причина - останній дзвінок. Так! Щоб ось ці милі дівчатка з бантами, в радянській формі і білих гольф не нажерлися, муніципальна влада тупо заборонили продавати алкоголь.
Від цієї заборони мені захотілося пива так, як ніколи в житті не хотілося. Але, нічого не поробиш, довелося влаштувати безалкогольний сніданок йогуртом зі злаками.
Ось так, ми з Ванькой сиділи на лавочці, дивилися на худих голубів, непорівнянних із жирними українськими, і фантазували, ніж будуть ввечері викрадають випускники середніх шкіл ...
П ідпісуйся на Сторінки UAINFO у Facebook , Twitter и Telegram
Ну, що я могла подумати, переоблік?У мене знову майнула думка: "День здоров'я?
День боротьби з алкоголізмом?